Під таїнствами в православному богослів’ї розуміють священнодійства, під час яких видимим чином повідомляється віруючим невидима рятівна сила Божа.
У широкому сенсі слова все звершуване в Церкві є Таїнством. Але традиція, яка стала складатися в православних богословських школах починаючи з XV ст., виділяє з численних благодатних священнодійств сім таїнств: Хрещення, Миропомазання, Причастя, Покаяння, Священство, Шлюб, Єлеопомазання. Хрещення, Покаяння та Євхаристія встановлені самим Ісусом Христом, про що повідомляється в Євангелії. Про Божественне походження інших таїнств свідчить Церковне Передання.
ХРЕЩЕННЯ
Найперше таїнство, яке звершується над людиною — це святе Хрещення.
Таїнство святого Хрещення установив Сам Христос Господь. Він Сам хрестився від Іоана в Іордані. А після воскресіння Свого, посилаючи апостолів на проповідь, сказав: «Ідіть, навчайте всі народи і хрестіть їх в ім`я Отця і Сина і Святого Духа» (Мт. 28, 19).
В часи Старого Заповіту у восьмий день після народження над немовлятами звершувалося обрізання (Лк. 2, 21), а святе Хрещення у Новому Заповіті заступило собою обрізання, як і каже апостол.
Таїнство святого Хрещення — це двері до Царства Божого. Хто не охрестився, той не є членом Церкви Христової. Це треба пам`ятати всім батькам, які байдуже ставляться до святого Хрещення.
Хрещення дорослих не робиться без підготовки. Спочатку готують людину до святого Хрещення і навчають її віри, молитов, навчають покаятися в гріхах. Це зветься катехизація. А перед самим Хрещенням звершується оголошення хрещеника.
Хрещеник мусить бути вимитий, переодягнений у чисту одежу. До нього ставлять хрещених батьків, які, як духовні батьки, приймуть його від купелі Хрещення і будуть навчати його та керувати ним в доброму християнському житті.
МИРОПОМАЗАННЯ
Це таїнство, в якому при помазанні частин тіла в ім`я Духа Святого, віруючому подаються дари Святого Духа, що дають зростання в благодаті Божій та укріпляють у житті духовному.
Таїнство Миропомазання звершується над новоохрещеним зразу після Хрещення. Святим миром помазують чоло, груди, очі, вуха, ніс, уста, руки, ноги й спину, щоб освятити всі почування і всі діяння нового християнина. На кожне помазання частин тіла промовляється формула Миропомазання: «Печать дару Духа Святого».
Таїнство Миропомазання не повторюється.
ПРИЧАСТЯ (ЄВХАРИСТІЯ)
Це таїнство, в якому вірні під видом хліба й вина причащаються (споживають) Тіла й Крові Господа нашого Іісуса Христа на прощення гріхів і життя вічне.
Таїнство святої Євхаристії встановив Господь Іісус Христос на Тайній Вечері, перед Своїми стражданнями.
Звершується на Божественній Літургії.
ПОКАЯННЯ (СПОВІДЬ)
Це таїнство, в якому той, хто щиро кається перед Богом, сповідає (виказує) свої гріхи перед священиком і через видиме прощення гріхів від священика, невидимо одержує прощення від Самого Іісуса Христа.
Покаяння дане людям від Бога з самого початку, як засіб виправляти свої помилки й провини пред Богом. Так Господь кликав уже Адама до покаяння, коли питав: «Адаме, де ти?» І коли б той був покаявся, Господь би простив йому. Так Ной з наказу Божого проповідував допотопним людям, щоб вони покаялися (Бут., гл. 6).
У Старому Заповіті ми маємо багато величних прикладів покаяння. Наприклад, каялися царі Давид, Єзекія, Манасія й ін. Каялися ніневітяни (книга пророка Іони). До покаяння кликали всі пророки. Особливим же проповідником покаяння був святий Іоан Предтеча.
Треба завжди перевіряти свої вчинки і, якщо вони суперечать заповідям Божим, треба щиро покаятися, тобто осудити себе перед своєю совістю, поставити в серці твердий намір не повторювати того гріха, а просити в Бога допомоги й прощення.
Покаяння складається з двох частин:
- Із внутрішнього визнання своєї провини перед Богом, жалкування, що так зробив, самоосудження і твердого наміру виправити своє життя.
- Із щирої сповіді гріхів своїх перед священиком і одержання від нього в імені Божому прощення гріхів.
ТАЇНСТВО СВЯЩЕНСТВА
Це — таїнство, в якому Дух Святий настановляє правильно обраного достойного кандидата через святительське рукоположення священнодіяти таїнства й пасти отару Христову. Священство установлене Богом ще у Старому Заповіті. Господь повелів Мойсееві посвятити Аарона на первосвященика, синів його на священиків, а все покоління Левія на левитів, тобто нижчих служителів при Скінії (Лев. 8. 1-36).
Христос Господь, установляючи Новий Заповіт, не відмінив священства, як інституту священнослужителів Церкви, лише наповнив його новим змістом, як і сказав: «Я не прийшов зруйнувати Закон, а виповнити» (Мт. 5, 17).
Після апостолів стали рукополагати їхні наступники одні за одними, і таким чином установилося апостольське переємство священства через архиєреїв від одного до другого, яке продовжується у Православній Церкві аж до наших днів.
ШЛЮБ
Шлюб — це таїнство, в якому жених і наречена при добровільній обіцянці вірності одне одному перед священиком і Церквою, благословляються на подружнє співжиття на зразок спілки (союзу) Христа з Церквою, і їм випрошується благодать чистої однодушності для благословенного породження й християнського виховання дітей.
Таїнство Шлюбу установлене Богом при самому створенні мужа й жони. Господь благословив перших людей і сказав: «Плодіться, розмножуйтесь» (Бут. 1, 28). Христос Спаситель підтвердив святість шлюбу, коли сказав фарисеям: «Покине чоловік батька свого й матір, пристане до жони своєї і будуть удвох одне тіло, і що Бог з`єднав, люди нехай не розлучають» (Мт. 19, 5-6).
Шлюб тоді є законним, коли він освячений Церквою. Без того немає шлюбу, а лише беззаконне співжиття. Як і Христос сказав самарянці: «Ти п`ять мужів мала, але й той, що тепер маєш, не є тобі муж» (їв. 4, 18).
Подружнє життя — то велика святиня перед Богом. Чесне подружжя й ложе нескверне. За велику вірність Господь нагороджує щастям у дітях. І навпаки, зрада подружжя дуже гнівить Бога. Найтяжчий смертельний гріх — це перелюбство (зрада дружині). Апостоли твердо зазначають, що перелюбники, зрадники, розпусники Царства Божого осягнути не можуть (Еф. 5, 5). Чоловік і жінка удвох є одне тіло, а тому й повинні любити й оберігати одне одного, як себе, до самої смерті. Сьома заповідь просто каже: «Не перелюбствуй». А в Старому Заповіті за подружню зраду побивали камінням.
МАСЛОСОБОРУВАННЯ (ЄЛЕОСВЯЧЕННЯ)
Це таїнство, в якому при помазанні хворого святою оливою (єлеєм) призивається на нього благодать Божа, що зціляє немочі душевні й тілесні.
Це таїнство зветься ще «соборуванням», бо його повинен, за словами апостола, звершувати собор священиків у кількості сім, хоч на практиці його виконує один священик.
Таїнство єлеосвячення може повторюватися.